... І перед нею помолюся, мов перед образом святим, такій матері святій...
З першої миті життя схиляються над нами обличчя матерів. В тривозі й любові, в замилуванні й надії вдивляються матері в своїх дітей, сподіваючись і прагнучи щастя для них.
Всім своїм життям і працею, прикладом і вихованням утверджують в нас кращі риси людяності й добра. Закривають грудьми, навіть ціною власного існування від усього лихого. Та не можуть матері захистити своїх дітей од війни, коли вона палить рідну землю, одривають від серця юних синів і посилають захищати Вітчизну. Тому війни найперше спрямовані проти матерів. І немає нічого поетичнішого й справедливішого, як ото над полеглими схилить своє лице Мати-Вітчизна - уособлення всіх матерів рідної землі.
Матері... Все життя дивляться вони нам услід, вирядивши в люди. Так і стоять на початку всіх наших доріг, навіть коли їх не стає. Стоять і дивляться. І бажають нам добра і щастя. Сподіваються від своїх дітей найвищих духовних злетів, бо й в останню хвилину думають про те, щоб їхні діти жили гідно серед людей і творили добро на своїй землі. Аби тільки щасливо жилося їхнім дітям.